Рак шкіри: що це таке?

Рак шкіри — це злоякісна епітеліальна пухлина, що вражає дерму і схильна до метастазування. Лікування раку шкіри засноване на видаленні злоякісної пухлини. За показаннями може проводитися променева або хіміотерапія. Таку операцію проводять в профільному медичному центрі лікарі вищої кваліфікації. Докладніше за посиланням: https://medicalplaza.ua/rak-kozi.

Що означає рак шкіри

У загальній структурі онкологічних захворювань на частку раку шкіри припадає близько 10% випадків. У групі ризику — літні пацієнти, при цьому ймовірність раку шкіри однакова у чоловіків і жінок. Доведено, що підвищені онкологічні ризики мають люди зі світлим типом шкіри, які живуть у спекотних країнах або високогір’ї, тобто в тих регіонах, де сонячна активність максимальна. Ризикують також і ті пацієнти, які за службовим обов’язком змушені перебувати тривалий час на відкритому повітрі.

Відповідно до гістологічної класифікації приблизно чверть випадків раку шкіри припадає на плоскоклітинну форму. Частина, що залишилася, представлена переважно базальноклітинним варіантом ракової пухлини. Джерелом новоутворення є клітини епідермісу, які зазнали злоякісної трансформації. На частку інших пухлин припадає вкрай невеликий відсоток випадків.

Рак шкіри поступово поширюється в глибину тканин і викликає їхній лізис. Якщо пухлинний процес розвивається на голові та обличчі, то він може зачіпати органи чуття (вуха, очі, носову порожнину і придаткові пазухи носа), а також швидко досягати головного мозку. Пухлини можуть локалізуватися на будь-якій ділянці тіла — на ногах, стегні, руках, обличчі, спині, пальцях, на скроні, на лобі, лікті, губах, грудях, шиї, п’яті, щоці, животі, ступні.

Злоякісні захворювання шкіри поширюються по організму насамперед лімфогенним шляхом. Зонами первинного метастазування можуть бути лімфовузли шиї, пахв і пахової зони. Ці лімфоїдні структури спочатку ущільнюються і збільшуються, залишаються безболісними і рухливими на початкових стадіях. Через деякий час пухлинний процес продовжує прогресувати, що призводить до спаювання лімфовузлів із підлеглими тканинами. На цьому етапі лімфоїдне утворення стає маломобільним або зовсім нерухомим, а також помірно болючим. Якщо захворювання продовжує далі прогресувати, то вузол розпадається і над ним з’являється виразка епітелію, яка довго не загоюється.

Поширення ракових клітин по кровоносних судинах здатне призводити до утворення віддалених вогнищ відсіву. Вони можуть локалізуватися в різних внутрішніх органах. Зона метастатичного ураження може захоплювати травний тракт, кістки, сечовивідні органи, грудну залозу та інші органи.

Види раку шкіри

За гістологічною картиною виділяють такі види раку шкіри:

• плоскоклітинний варіант — попередником є атипові клітини епідермального шару шкіри;
• базально-клітинний варіант (базаліома) — виникає внаслідок злоякісної трансформації стовбурових клітин епітелію, які в нормі забезпечують його оновлення і регенерацію;
• аденокарцинома — пухлина з розряду казуїстичних, вона походить із клітинних структур сальних або потових залоз;
• меланома — такий варіант злоякісної пухлини розвивається з меланоцитів (клітин шкіри, що містять пігмент меланін).

У клінічній практиці усталилася думка, що з огляду на особливі характеристики меланоми (агресивність, раннє метастазування), її слід виділяти в окрему категорію злоякісних епітеліальних пухлин. І говорячи про шкірний рак, найчастіше маються на увазі ті форми, які є немеланомними.

Рак шкіри також може бути ороговілим і неороговілим.

У клінічному діагнозі відображається стадія онкологічного процесу, яка визначається на підставі характеристик процесу за TNM-класифікацією.

• T — характеристики первинної пухлини (розмір і поширення в нижчі глибокі тканини);
• N — стан найближчих лімфатичних вузлів, який визначається наявністю або відсутністю в них пухлинних клітин;
• M — наявність метастазування (поширення злоякісних клітин у віддалені ділянки).

Рак 1,2,3 або 4 ступеня відображає поширеність патологічного процесу.

Для визначення тактики лікування велику роль також відіграє категорія G. Вона відображає ступінь диференціювання (зрілості) пухлинних клітин. Чим більш зрілими є клітини, тим кращий прогноз має захворювання. Високодиференційовані пухлини кодуються як G1, а недиференційовані — як G4.

Симптоми раку шкіри

Симптоми раку шкіри визначаються багато в чому гістологічним варіантом пухлини.

Плоскоклітинний рак шкіри

Цей варіант злоякісної пухлини вирізняється швидким збільшенням новоутворення і схильністю до інвазії як на поверхні шкіри, так і в глибину. Пухлина довгий час не болить. Поява хворобливих відчуттів зазвичай вказує на поширення злоякісного процесу в кістки, м’язи або хрящі, розташовані поруч. У деяких випадках болі можуть вказувати на приєднання інфекційного запалення.

Візуальними ознаками плоскоклітинного раку можуть бути такі елементи:

• виразковий дефект;
• бляшкоподібне утворення;
• вузлове ущільнення.

Виразковий дефект при плоскоклітинному раку шкіри нагадує за зовнішнім виглядом кратер, який облямований щільними піднесеними краями з крутим обривом. Дно епітеліального дефекту з нерівностями, вкрите підсохлими сукровичними скоринками.

Бляшкоподібна форма шкірного раку відрізняється яскраво-червоним забарвленням, має щільну структуру і поверхневі горбки. Для неї характерний швидкий ріст і арозування судин, що призводить до появи кров’янистих виділень. За наявності подібних симптомів важливо не ігнорувати проблему, а своєчасно звернутися до дерматолога або онколога.

Вузлова форма раку з плоских клітин характеризується тим, що на шкірі з’являється утворення, що нагадує цвітну капусту або гриб. Колір пухлини яскравий червоний або коричневий, структура дуже щільна. Його поверхня може бути ерозованою або виразковою.

Базально-клітинний рак

Базаліома характеризується відносно доброякісним перебігом порівняно з пухлиною з плоских клітин. Тільки при тривалому існуванні захворювання можливе проростання підлеглих тканин, що супроводжується появою больових відчуттів. Базаліоми рідко і пізно метастазують, що визначає відносно сприятливий прогноз захворювання.

Базально-клітинний шкірний рак відрізняється різноманітними клінічними варіантами. Це захворювання може бути представлено виразковими вузликами, бородавками, що знову з’явилися, патологічними зонами пігментації, лущення або атрофії. У більшості випадків розвиток базаліоми відбувається з одиничного вузла на шкірі, який має невеликі розміри. Іноді новоутворення може мати первинно множинний характер. Таким чином, будь-які зміни шкірного покриву потребують диференціації зі злоякісним процесом. А для цього слід уважно ставитися до свого здоров’я та вчасно відвідати лікаря.

Аденокарцинома

Цей варіант злоякісної пухлини найчастіше виникає на ділянках, на яких особливо багато залоз потового і сального типу. Виходячи з цього, улюбленими зонами локалізації аденокарциноми є зона пахв, паху і субмамарна складка (під грудною залозою).

Старт захворювання характеризується утворенням вузлика, що підноситься над рівнем шкіри або в тон з нею. Цей вид раку шкіри, який має дуже низьку поширеність у популяції, характеризується повільним ростом. Вкрай рідко аденокарцинома досягає великого діаметра (до 7-8 см). Казуїстикою також є ураження м’язових і фасціальних структур.

Меланома

Найчастіше меланома виглядає як забарвлена пухлина. Відтінок її може бути різним, але в межах чорно-коричневої або сірої гами. Вкрай рідко меланома може не мати забарвлення. Цей депігментований варіант становить найбільші діагностичні труднощі. У розвитку меланомного раку шкіри виділяють 2 фази:

• фаза горизонтального росту, коли пухлина досить швидко поширюється поверхнею шкірного покриву;
• фаза вертикального росту, коли відбувається поширення пухлинних клітин углиб дерми.

Причини раку шкіри

Головною причиною злоякісної трансформації епітеліальних клітин вважається тривалий вплив на них агресивних доз ультрафіолету. Роль цього причинного чинника підтверджується тим, що майже в 90% випадків ракові шкірні пухлини розвиваються на відкритих шкірних покривах, зокрема на обличчі та шиї. Особливо ризикують люди зі світлим типом шкіри, тому що невеликий вміст у ній пігменту погано затримує природний ультрафіолет.

Крім цього, значущими факторами канцерогенезу є деякі хімічні речовини, що тривалий час впливають на шкіру. Так, онкологічну небезпеку становить тютюновий дим, миш’яковисті сполуки, дьогтьові речовини, паливно-мастильні матеріали. У деяких випадках шкірний рак може розвинутися на місці опікової поверхні або бути ускладненням променевого дерматиту, що доводить роль фізичних чинників у шкірному канцерогенезі. Часте травматичне пошкодження рубцевих зон або доброякісних невусів також може стати причиною раку шкіри.

У деяких пацієнтів карциноми шкіри можуть мати спадкову природу, що пояснює сімейні випадки захворювання. В окрему категорію причин виокремлюють ті, які пов’язані з наявністю передракових станів, що можуть у подальшому трансформуватися в злоякісний процес. Такими шкірними патологіями вважаються:

• кейровська еритроплазія;
• боуенівська хвороба;
• пігментна ксеродерма;
• лейкоплакічні зміни;
• кератома похилого віку;
• шкірний ріг;
• дюбрейлівський меланоз;
• пігментні невуси підвищеного онкоризику (блакитний, гігантський, оттовський, складний пігментний);
• хронічні запальні ураження шкіри (трофічні виразки, туберкульозне і сифілітичне ураження, системний червоний вовчак та ін.).

Лікування раку шкіри

Вибір способу лікування раку шкіри визначається відповідно до його гістологічного виду, поширеності онкологічного процесу і ступеня диференціювання ракових клітин. Враховується також локалізація раку шкіри та вік пацієнта. Програма лікування складається з видалення злоякісної пухлини і вирішення питання про необхідність променевої терапії.

Консервативне лікування

Рак шкіри, що захоплює незначну площу, може бути ефективно вилікуваний за допомогою близькофокусної рентгенотерапії. Для лікування поверхневих, але значних утворень раку шкіри застосовується опромінення електронним пучком.

Ад’ювантна променева терапія після видалення пухлинного утворення показана пацієнтам з високим ризиком метастазування і в разі рецидиву раку шкіри. Променеву терапію також застосовують для придушення метастазів і як паліативний метод, якщо проведення операції протипоказано з огляду на важкий стан пацієнта.

Хірургічне лікування

Основне завдання в лікуванні раку шкіри — це радикальне видалення злоякісної пухлини. Для цього проводять висічення скальпелем у межах здорових тканин і плюс 1-2 см відступаючи по периферії, що дає змогу найповніше видалити атипові клітини. В обов’язковому порядку після хірургічного втручання виконується інтраопераційний мікроскопічний аналіз, який націлений на виявлення в краях резекції пухлинних клітин. Якщо вони відсутні, то операція вважається адекватною.

Для висічення шкірного раку, крім скальпеля, в деяких випадках може використовуватися неодимовий або вуглекислотний лазер. Якщо рак виявлено на початковій стадії, то видалення можливе навіть шляхом лазер- або електрокоагуляції. В останньому випадку лікар захоплює близько 0,5 — 1 см візуально незмінених тканин. Якщо захворювання виявлено на нульовій або першій стадії, а пухлинні клітини мають високий ступінь диференціювання, то можливе виконання заморожування (кріодеструкції). Цей метод має 1 суттєвий недолік — неможливість проведення післяопераційної гістологічної діагностики. Тому кріодеструкція може проводитися тільки в тих випадках, коли встановлено точний морфологічний діагноз на передопераційному етапі.

Профілактика раку шкіри

Профілактика раку шкіри базується на захисті дерми від потенційних канцерогенів. Насамперед це стосується ультрафіолетового опромінення. Засмагати дозволяється тільки в безпечні години (це до 11 дня і після 4 вечора). На шкіру слід наносити сонцезахисний крем із високим рівнем протекції. Шкіра також потребує захисту від радіації, травмування, впливу занадто високих або занадто низьких температур.

Людям, зайнятим на небезпечних виробництвах (хімічна промисловість, радіоактивне виробництво), слід суворо дотримуватися запобіжних заходів і використовувати індивідуальні засоби захисту.